Неділя блудного сина – це друга неділя з чотирьох, яка підводиться до Великого Посту. Свою назву цей день отримав від євангельської притчі, яку знає кожен християнин.
У притчі про блудного сина Ісус нагадує, що Бог любить кожного нас без-умовно. Закликає залишити негативний досвід «любові», яка вимагає плати: доброю поведінкою, корисністю, задоволенням. Нагадує, що Божу любов не потрібно купувати чи заслуговувати, бо вона просто є. Про те говорить і апостол Павло у послані до Римлян:
«Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Римлян 5, 8).
Молодший син цю істину усвідомлював: попри всю кривду, якої він завдав Батькові, Той не перестав його любити. І саме така свідомість привела його до розкаяння, повернення додому, розуміння, що нічим не зможе надолужити завданої шкоди, і смиренного прохання бути у Батька принаймні одним з Його слуг.
Та блудним у цій притчі є не лише молодший син. Його старший брат, на перший погляд, все робить правильно: є слухняним, працьовитим, як і сам твердить: давно Батькові служить та не порушив жодного Його наказу. І саме таке твердження дуже насторожує – він не приймає Батькової любові, а безпідставно намагається її «заслужити». Саме тому не розуміє, чому той просто так прощає його брата і приймає назад додому, влаштувавши гучне свято. Докоряє за те, що Батько ніколи не «нагородив» його за вірну службу навіть козеням. Для Батька теж ці слова незрозумілі. «Все моє – твоє», тобто: ти є сином, ми працюємо спільно, тому все що потрібно, ти в будь-який час можеш собі просто взяти…
Незалежно від того, у кому з двох братів себе впізнаємо, в кожному випадку сьогоднішня притча дає надію: у пережитому складному досвіді упадку та прощення молодшого сина, чи в усвідомленні, що насправді не все у відносинах з Богом так ідеально як виглядає зовні, у старшого. І першим правильним кроком кожного з них є те, що як один, так і другий, про свій стан з Батьком заговорив.
